Подписка:Новости

Вы находитесь: Главная » Все об интернет-бизнесе » Що необхідно зробити, щоб розпочати ІТ бізнес

IT компанииІнформаційні технології — один з лідерів українського бізнесу. В Україні висококваліфіковані фахівці, помірковане оподаткування, присутні різні конструкції для легального ведення ІТ бізнесу, а найголовніше — розвитку сприяє держава. Є закон прийнятий Верховною Радою України, який говорить про спрощену процедуру контрактів (зовнішньоекономічних договорів), фінансової звітності, бухгалтерського обліку. В законі йде мова про скасування валютного контролю щодо операцій з експортних послуг. Згідно з українським законодавством, до першого січня дві тисячі двадцять третього року операції з постачання програмної продукції звільняються від оподаткування податком на додану вартість.

Перше, що необхідно зробити, щоб розпочати ІТ бізнес – зареєструвати суб’єкт господарської діяльності (тобто структурувати), щоб не злякати клієнта сумнівними контрагентами, а навпаки привабити. Зробивши дану реєстрацію, ви працюватимете згідно законодавства. Якщо діяти не в рамках закону, не надійно розвивати і популяризувати бізнес, це привабить контролюючих органів, що спричинить прикрощі. Необхідно мати легалізовану структуру, щоб уникнути неприємностей, якщо плануєте залучати інвесторів.

Структурування є важливою складовою в розвитку бізнесу. Популярними моделями структурування компаній інформаційних технологій є:

Модель перша — Іноземна компанія (надалі-замовник) – девелопер (надалі — фізична особа підприємець).

Згідно цієї моделі замовник укладає договір з фізичними особами підприємцями (громадянами України) про надання послуг на розробку програмного забезпечення. Дана модель є простою за рахунок відсутності трудових та корпоративних відносин.

Документи необхідно юридично грамотно оформити, оскільки дана модель все-таки має ризики. Такі відносини трактуються контролюючими органами як трудовi і приваблює з можливістю притягнути до відповідальності за ухилення від сплати податків.

Модель друга — Іноземна компанія (замовник) – девелопери (фізичні особи підприємці).

Згідно цієї моделі керівником бізнесу (фактичним) є одна фізична особа-підприємець. На нього покладені функції проектного менеджера, а саме — приймати частину або усі платежі, розподіляючи їх на витрати для розробки проекту. Проектний менеджер може орендувати офіс та передавати його в суборенду.

Дана модель є гнучкою, а саме при завершенні проекту у замовника нема потреби реорганізовувати компанію, представництво чи припиняти діяльність. Необхідно знати, що згідно даної моделі є обмеження щодо сум платежів та величини команди. Така структура є цілком законною, але не дуже зручною для ведення бізнесу і викликає питання у контролюючих органів.

Модель третя — Іноземна компанія (Замовник) — товариство з обмеженою відповідальністю (українська компанія) – девелопери (фізичні особи-підприємці).

Згідно цієї моделі укладається договір про послуги, що надаються іноземними та українськими компаніями. Схожі договори укладаються з фізичними особами-підприємцями.

В даній моделі плюсом є те, що Замовник не підписує договори з фізичними особами-підприємцями, за рахунок чого зменшується кількість платежів, українській компанії виплачується платіж лише раз, а не кожному з фізичних осіб-підприємців. Мінусом є те, що збільшуються витрати на надання бухгалтерських послуг для української компанії, а на відносини з фізичними особами-підприємцями неможливо поширити право та юрисдикцію іноземної держави. Збільшуються витрати на адміністрування. Виникає проблема, коли в одному приміщенні української компанії знаходяться усі фізичні особи-підприємці, що робить вразливою компанію для перевірок контролюючими органами.

Модель четверта — Іноземна компанія (Замовник) — товариство з обмеженою відповідальністю (українська компанія) – наймані працівники.

Згідно цієї моделі укладається договір про надання послуг між іноземною та українською компанією, що надаються найманими працівниками. Дана модель не має ризиків, щоб притягнути до відповідальності за ухилення від податків. Модель найзатратніша серед чотирьох моделей.

Перелічені моделі є опорними для подальшого розвитку бізнесу. Існують інші більш складні схеми струтурування, де задієні іноземні елементи. Найбільш незручні сторони в діяльності ІТ- компаніїї — це знаходження в одному приміщенні підприємців. Хто може бути орендарем такого приміщення? Орендарем в таких випадках не має права бути іноземна юридична особа, тому що законодавство не дозволяє без державної реєстрації займатися господарською діяльністю — мова йде про суборенду, за яку накладається штраф від однієї тисячі до двох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Внаслідок господарської діяльності без реєстрації не виключена конфіскація виготовленої продукції, сировини, знарядь виробництва, та грошей.

Орендувати офіс має право українська компанія або фізична особа-підприємець (кількість осіб може бути більшою, залежить від площі офісу), яка не отримує від іноземних компаній платежів для яких розробляється програмне забезпечення. Фізична особа підприємець, який є платником єдиного податку, не може здавати в оренду більше ніж триста метрів квадратних. В іншому випадку, ситуація призведе до ряду запитань у контролюючих органів.

Вирішити проблему оренди офісу для іноземної компанії може посередник (українська компанія), що надає послуги з розробки програмного забезпечення і здає приміщення фізичним особам підприємцям у суборенду. Контролюючі органи можуть вважати, що є трудові відносини і спричинити ряд проблем.

Без укладання жодного договору оренди, фізичні особи-підприємці все ж можуть займатись розробкою програмного забезпечення. Вирішити питання оренди для фізичних осіб-підприємців може функціональна оренда. У так званої функціональної оренди – договір оренди відсутній. В основному договорі про надання послуг оренди передбачається можливість перебування підрядника в офісі замовника, з використанням його засобів, обладнання. До речі, така оренда є дуже популярною, тому що вона зменшує витрати на організаційні питання, але знову таки ризик все рівно присутній.

Другий спосіб вирішити питання оренди для фізичних осіб-підприємців може – надання послуг в коворкінгах. Знаходження фізичних осіб – підприємців в коворкінгах є цілком законним. ФОП оплачують коворкінгу щомісячну суму за його перебування в приміщенні. Якщо розмір суми платежів за останні дванадцять календарних місяців більше одного мільйона гривень, така особа буде вимушена зареєструватись як платник податку на додану вартість. Для створення коворкінгу необхідний комплексний підхід і значнi витрати: адміністрування і бухгалтерські послуги.

Можливих варіантів оренди є доволі багато, необхідно врахувати всі ризики при її оформленні.

Наступним важливим етапом для розвитку бізнесу є укладання договорів з безпосередніми розробниками програмного забезпечення. Договір про надання послуг – єдиний документ, який регламентує надання послуг з розробки програмного забезпечення. Даний договір не захищає права як розробника, так і замовника. Можна укладати договори, що характерні для англо — саксонської системи права – угода про нерозголошення та угода про неконкуренцію. ЦкУ дозволяє укладати вищезазначені договори. Багато судових спорів ведеться за такими договорами. Є випадки тиску правоохоронних органів на ІТ-компанії, а укладення угоди про нерозголошення може вберегти підрядників від розголошення конфiденційної інформації.

Не менш важливим етапом для розвитку бізнесу є оплата послуг розробників програмного забезпечення. Згідно ЗУ “Про внесення змін до деяких законів України щодо усунення адміністративних бар’єрів для експорту послуг” від 03 грудня 2016 року, скасовано обов’язковість актів наданих послуг, та інвойс стає первинним документом, який фіксує здійснення господарської операції. Спрощується ведення бухгалтерського обліку за рахунок відсутності акту наданих послуг. Так як відсутній акт надання послуг та проведення оплати на основі виставленого рахунку (інвойсу), питання передачі авторських прав залишається відкритим. Згідно з законодавством деяких інших країн, власником всіх авторських прав замовник стає з моменту створення продукту.

Держава спростила ведення ІТ бізнесу в Україні, але існує ряд обмежень:

— іноземні громадяни (які будуть працювати директорами, топ-менеджерами, девелоперами), яким необхідно отримати дозвіл на застосування праці іноземця. На основі даного дозволу можна отримати посвідку на проживання для законного перебування в Україні і здійснювати певну діяльність;

— підписання договорів про надання послуг між іноземною юридичною особою з фізичними особами – підприємцями та можливість укладення зовнішньоекономічних договорів шляхом виставлення рахунку (інвойсу) – не може бути підставою для передачі авторських прав;

— наявність штатного бухгалтера, що обслуговує всіх фізичних осіб-підприємців.

Краще за все укладати договори про надання бухгалтерських послуг між компанією та незалежним бухгалтером (підрядником), а також між бухгалтером та фізичними особами — підприємцями.

— оплата послуг розробників для міжнародної компанії дорого обходиться. Банківські тарифи за перекази – дуже високі (приблизно тридцять доларів за кожний платіж). Цю проблему можна вирішити, використовуючи другу модель структурування, яка вказана у цій статті. Можна відкрити віртуальний рахунок – комісія за переказ коштів на цей рахунок сплачуватиметься один раз. Але i він не є досконалим – подвійне оподаткування (переказ коштів на цей рахунок і в подальшому з нього).

Не менш важливим етапом для розвитку бізнесу є вибір оподаткування.

ТОВ (товариства з обмеженою відповідальністю) є платниками податку на прибуток, ставка якого складає вісімнадцять процентів. Операції з постачання програмної продукції за кордон до першого січня дві тисячі двадцять третього року звільняються від оподаткування податком на додану вартість. Тому ТОВ не будуть платити ПДВ.

Українські компанії, що здійснюють постачання програмної продукції, не мають трансферного ціноутворення. Оподаткований прибуток визначається згідно принципу “витягнутої руки”, якщо компанія бере участь у контрольованій операції. Головною ознакою для контрольованої операції є річний дохід, який перевищує сто п’ятдесят мільйонів гривень та обсяг господарських операцій з кожним контрагентом більший ніж десять мільйонів.

Стосовно фізичних осіб-підприємців, вони зазвичай є платниками третьої групи єдиного податку, яка є оптимальною для їх діяльності.

Розпочинати в Україні бізнес інформаційних технологій не важко, якщо набратись терпіння, та пройти ряд різних перепонів. На перший план для себе потрібно винести свої власні цілі, знайти хороших юристів, що розтолкують правові питання, допоможуть з юридичними документами, тим самим зменшать ризики, які виникають при ведені діяльності.

BK partners спеціалізується на відкритті ІТ-компаній, дзвоніть +380960020100

Добавить комментарий

© 2010 - 2017 Finance.lg.ua · Подписаться на:НовостиКомментарии · При копировании статей гиперссылка на бизнес портал FINANCE.LG.UA обязательна.